Ситуаційні завдання

Ситуації вигадані й служать для навчання. Орієнтовні відповіді для викладача наведено в кінці кожного розбору.

Ситуація 1. «Занадто гарний» графік

Під час лабораторної роботи студентка отримала п’ять вимірювань, два з яких помітно відхиляються. Вона замінила їх значеннями, обчисленими за теоретичною формулою, і не згадала про це у звіті. Запитання: що це за порушення? Як слід було вчинити?

Орієнтовна відповідь: фальсифікація (зміна наявних даних, що призвела до неправдивої картини, ст. 28). Слід було зберегти всі результати, пояснити відхилення (похибка приладу, умови досліду), за потреби повторити вимірювання або вилучити значення за заздалегідь вказаним критерієм із прозорим описом у звіті.

Ситуація 2. Респонденти, яких не було

Для курсової роботи планувалося 100 анкет, зібрано 63. Решту «дозаповнили» вигаданими відповідями «за аналогією з іншими». Запитання: як кваліфікувати? Що робити, якщо вибірка менша, ніж планувалось?

Орієнтовна відповідь: фабрикація (ст. 27). Чесний варіант: представити фактичний обсяг вибірки (n = 63), описати обмеження, скоригувати висновки або продовжити збір даних. Знайдені на пізнішому етапі вигадані анкети можуть поставити під сумнів усю роботу.

Ситуація 3. «Так заведено»

Керівник пропонує включити до авторів статті завідувача кафедри, який не брав участі в дослідженні: «це наша традиція, інакше стаття не пройде». Запитання: як кваліфікувати пропозицію? Як діяти здобувачу?

Орієнтовна відповідь: приписування авторства (ст. 25) і потенційно схиляння до порушення (ст. 34). Закон вимагає відмовитися й повідомити (не пізніше наступного робочого дня). Участь завідувача, якщо вона була, можна відобразити як «внесок» чи подяку з поясненням характеру допомоги, але не як авторство. Є гарантії захисту від негативних наслідків (п. 6.1, 11.6 Положення).

Ситуація 4. Помилка після публікації

Після виходу статті студент-співавтор помітив помилку в розрахунку, через яку змінюється головний висновок. Запитання: які його дії будуть доброчесними?

Орієнтовна відповідь: негайно повідомити керівника й співавторів, звернутися до редакції щодо виправлення чи, за потреби, відкликання (ст. 15, ч. 3). Чесне виправлення помилки — ознака доброчесності; приховування, коли про помилку відомо, — ризик недоброчесності. Відкликання твору означає, що він перестає враховуватися (ст. 15, ч. 4).

Ситуація 5. Чужий рукопис на рецензії

Науковець отримав на рецензію рукопис конкурентів і використав їхню ідею у власному експерименті, не посилаючись на рукопис. Запитання: які принципи порушено?

Орієнтовна відповідь: порушено конфіденційність і неупередженість експертного розгляду (п. 6.6–6.8 Кодексу; п. 6.6, 7.10 Положення), можливе привласнення результатів інтелектуальної діяльності іншої особи (ст. 17, ч. 2, п. 4; ст. 24). Рецензент не повинен використовувати ідеї з рукопису, який оцінює.