Цінності відповідають на запитання «чого ми прагнемо», а принципи — «як працює система». Основні принципи закріплені в ст. 4 ч. 3, ст. 17 ч. 3 та ст. 20 Закону і деталізовані в п. 3.4 Положення УНУ.

 

1. Нетерпимість (нульова толерантність)

Закон проголошує принцип «нетерпимість (нульова толерантність) до будь-яких проявів порушення академічної доброчесності».

Як це розуміти правильно. Нульова толерантність не означає «карати якнайсуворіше за будь-яку дрібницю». Вона означає, що жодне порушення не залишається непоміченим і без реакції. Це підтверджує ст. 20 Закону: реагування має бути обов’язковим і своєчасним, а викладач зобов’язаний реагувати «вчасно, неупереджено, невибірково» (ст. 5).

Тобто: - нетерпимість — про обов’язковість реакції; - вид реакції — про співмірність (див. 3.4).

 

2. Презумпція академічної доброчесності

Особа вважається такою, що не допустила порушення, доки факт порушення не встановлено за передбаченою процедурою.

(ст. 17 ч. 3 Закону; п. 3.4 Положення УНУ)

Що з цього випливає на практиці:

•  Підозра — не вирок. Високий відсоток збігів у програмі перевірки не є доказом плагіату. Положення УНУ прямо зазначає: звіт програми про текстові збіги потребує експертного оцінювання (п. 7.15), а універсальний мінімальний відсоток оригінальності в Університеті не встановлюється.

•  Те саме для штучного інтелекту. Звіт «детектора ШІ» не є самостійним і достатнім доказом порушення (п. 10.8).

•  Факт використання ШІ чи співпраці сам по собі — не порушення (п. 9.4). Вирішальне значення мають правила конкретного завдання і те, чи задекларовано використання.

•  Тягар доведення не лежить на студентові. Обов’язок довести порушення не може бути покладений на особу, щодо якої розглядають повідомлення (п. 11.7).

•  Лише уповноважений орган (у нас — Комісія з питань академічної доброчесності) може встановити факт порушення (ст. 17 Закону; п. 9.6 Положення). Викладач самостійно «оголосити плагіатором» не може.

•  Не можна публічно звинувачувати до рішення. Неперевірені звинувачення не оприлюднюються до рішення Комісії (п. 13.5).

А що гарантує процедура? Особа, стосовно якої розглядається повідомлення, має право бути поінформованою, бути присутньою, ознайомлюватися з матеріалами, надавати пояснення й докази, брати участь у дослідженні доказів, користуватися допомогою представника та оскаржити рішення (ст. 37 Закону; п. 11.5, 11.11 Положення УНУ). Той, хто має конфлікт інтересів, у прийнятті рішення участі не бере (п. 11.8).

  

3. Пріоритет навчання й виховання над покаранням

Закон формулює це як принцип: «пріоритетність забезпечення дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти шляхом застосування відповідних методів навчання, виховання, стимулювання і заохочення» (ст. 4 ч. 3).

Це означає, що система побудована насамперед на профілактиці, а не на покаранні:

•  університет зобов’язаний навчати академічного письма, цитування, роботи з джерелами (ст. 13 Закону; п. 8.1 Положення УНУ);

•  ознайомлення з правилами не може зводитися до підпису в журналі, воно поєднується з навчальними та консультаційними заходами (п. 8.2);

•  для першокурсників проводяться адаптаційні заходи з доброчесності (п. 8.1);

•  викладач зобов’язаний формувати завдання, які стимулюють творчий підхід, і уникати завдань, що зводяться до відтворення загальнодоступної інформації (ст. 13);

•  університет не повинен перевантажувати студентів, бо надмірне навантаження підштовхує до списування (ст. 13; п. 8.3).

І навіть коли порушення сталося, для здобувачів освіти передбачено виховні заходи, які, за Положенням УНУ, не є санкціями (п. 2.1.10, 12.6). Закон називає серед них (ст. 22 ч. 4):

•  відвідування тематичних занять з академічної доброчесності чи академічного письма;

•  усне чи письмове попередження;

•  повторне виконання завдання.

Лише після цього йдуть заходи академічної відповідальності: повторне проходження освітнього компонента чи оцінювання, позбавлення стипендії або пільг, а в найтяжчих випадках — відрахування.

Приклад логіки. Першокурсник уперше оформив список джерел неправильно й не вказав частину посилань. Це привід для пояснення, консультації й повторного виконання завдання, а не для відрахування.

Співмірність порушення і заходів реагування

Закон (ст. 20) вимагає, щоб захід реагування відповідав порушенню. Положення УНУ конкретизує: під час визначення заходу враховуються наслідки порушення, повторність, форма вини, обставини вчинення та поведінка особи (п. 12.5).

Також діють правила:

•  заходи застосовуються лише після встановлення факту порушення (п. 12.2);

•  університет не застосовує санкцій, не передбачених законом (п. 12.3);

•  не можна карати двічі за те саме порушення (п. 12.4);

•  відповідальність настає лише за діяння, які на момент вчинення були порушенням (ст. 20 Закону);

•  заборонено встановлювати різні санкції залежно від громадянства чи джерела фінансування навчання (державне замовлення або контракт) (ст. 22 Закону; п. 12.8);

•  визнання особою свого порушення враховується при визначенні санкції (ст. 37 ч. 7).

Наочно: пропущене посилання в рефераті та придбана кваліфікаційна робота — це різні за тяжкістю дії, і реакція на них має бути різною.

Індивідуальність академічної відповідальності

Кожен відповідає за власні дії. У Положенні УНУ це окремий принцип (п. 3.4, 12.4): академічна відповідальність є індивідуальною.

Закон ілюструє це кількома нормами:

•  оцінюванню підлягають персональні (індивідуальні) результати особи або результати авторського колективу (ст. 9);

•  той, кого вписали до авторів без його відома, не вважається порушником (ст. 25 ч. 5);

•  до академічної відповідальності може бути притягнута особа, яка на час порушення досягла 14 років (ст. 21 ч. 3).

Звідси практичне правило для групових робіт: домовляйтеся про розподіл внесків і фіксуйте їх. Закон вимагає зазначати всіх авторів і характер внеску кожного (ст. 8).

 

Інші принципи, які варто знати

Принцип

Зміст

Джерело

Відкритість інформації

Правила, види порушень і відповідальність мають бути публічними та зрозумілими

ст. 4 Закону; п. 13.6 Положення УНУ

Повага до авторства та непорушність прав інтелектуальної власності

Чуже завжди позначайте як чуже

ст. 4, 8 Закону

Уникнення конфлікту інтересів

Не оцінює і не вирішує той, хто має особисту зацікавленість

ст. 4, 37 Закону; п. 11.8 Положення

Прозорість процедур, право на захист та оскарження

Рішення мотивоване, має спосіб оскарження, оскарження в університеті не позбавляє права звернутися до суду

ст. 37 Закону; п. 11.11 Положення

Обов’язковість встановлення вини

Без доведеної вини немає відповідальності

ст. 20 Закону

 

Як принципи працюють разом: одна ситуація

Викладач бачить у курсовій високий відсоток збігів.

1.       Презумпція доброчесності: сам по собі відсоток нічого не доводить.

2.       Нетерпимість: викладач не може «закрити очі», він має відреагувати, зокрема передати матеріали Комісії.

3.       Процедура й право на захист: студента поінформують, дадуть ознайомитися з матеріалами та надати пояснення.

4.       Експертиза: оцінюється, чи збіги — це цитати з посиланнями, назви, терміни чи справді привласнений текст.

5.       Співмірність і навчання над покаранням: якщо це помилка в оформленні посилань, доречні виховні заходи; якщо свідомий плагіат, застосовуються санкції відповідно до ступеня вини.

 

Last modified: Saturday, 10 October 2026, 10:10 PM