1. Чотири шляхи правомірного використання

Загальне правило: використання твору іншою особою здійснюється з дозволу того, хто має виключне право дозволяти таке використання. Використання є правомірним, якщо виконується одна з умов:

1.                   є дозвіл правовласника — договір або ліцензія (у т. ч. усна чи електронна згода, лист);

2.                   використання підпадає під вільне використання — виняток із виключних прав, прямо передбачений законом (цитування, навчальна ілюстрація тощо);

3.                   твір перебуває в суспільному надбанні (строк майнових прав минув або твір не охороняється);

4.                   матеріал опубліковано під відкритою ліцензією, і ви дотримуєтеся її умов.

 

2. Вільне використання творів

Закон (статті 22–28) передбачає випадки, коли твір можна використати без дозволу автора й без виплати винагороди, але з обов’язковим зазначенням імені автора та джерела. Серед них — цитування, використання творів як ілюстрацій з навчальною метою, відтворення для висвітлення поточних подій, для судового й адміністративного провадження, використання в діяльності бібліотек та архівів у встановлених межах. Такі винятки застосовуються за так званим «трикроковим тестом» (Бернська конвенція): вони допускаються лише в особливих випадках, не повинні шкодити звичайному використанню твору та не повинні необґрунтовано обмежувати законні інтереси правовласника. Тому відтворення не має бути систематичним і не повинно виходити за обсяг, виправданий поставленою метою.

 

3. Цитування й посилання

Цитата — фрагмент правомірно оприлюдненого твору, який наводиться іншою особою, щоб зробити зрозумілішими власні твердження або проілюструвати їх. Цитування правомірне, якщо одночасно виконуються умови:

1.                   твір правомірно оприлюднений (чужі чернетки, закриті матеріали, «злиті» тексти цитувати не можна);

2.                   є мета — наукова, навчальна, критична, полемічна, інформаційна;

3.                   обсяг виправданий метою — цитата доповнює ваш аналіз, а не замінює його;

4.                   обов’язково вказано автора й джерело;

5.                   цитата не спотворює змісту й відповідає чесній практиці (не підміняє власний текст).

Положення (п. 7.8) вимагає, щоб використання чужих текстів, зображень, ідей, розробок, тверджень, відомостей чи думок супроводжувалося посиланням на джерело та/або автора у спосіб, який дає змогу виокремити внесок автора серед чужих результатів. На практиці це означає:

•  пряме цитування — дослівний текст у лапках (або виділений блок) + посилання на джерело зі сторінкою; скорочення позначаються трикрапкою у квадратних дужках, зміст не змінюється;

•  непряме цитування (парафраз, переказ) — власними словами, зі збереженням змісту, також з обов’язковим посиланням. Заміна окремих слів синонімами без перебудови думки парафразом не є;

•  посилання у тексті та бібліографічний опис оформлюються за вимогами кафедри (наприклад, ДСТУ 8302:2015 або іншого визначеного стандарту; уточнюйте чинну версію в методичних рекомендаціях); допомогу з пошуком і описом джерел надає бібліотека Університету (п. 5.14 Положення);

•  якщо ви не читали першоджерело, а знайшли цитату у вторинному джерелі, указуйте це («цит. за…»).

Типові помилки

Помилка

Чому це проблема

Як правильно

Скопіювали абзац без лапок, але додали посилання в кінці

Читач думає, що це ваш переказ; не виокремлено внесок автора (п. 7.8)

Лапки або блок цитати + посилання зі сторінкою

«Переписали» текст, замінивши слова синонімами

Структура й думка залишилися чужими; це ознака недоброчесного запозичення

Сформулювати власне розуміння й послатися на джерело

Джерело є у списку літератури, але в тексті посилань немає

Неможливо зрозуміти, що саме звідти взято

Посилання в кожному місці запозичення

Цитати займають значну частину розділу

Обсяг не виправданий метою; ризик несамостійного виконання (п. 7.4)

Цитувати мінімально необхідне, решту — аналіз

Таблиця чи рисунок з підручника без підпису джерела

Зображення й таблиці — також результати чужої творчості

Підпис «Джерело: …» або «за [автор, рік]»

Використали власну раніше подану роботу без згадки

Самоплагіат: у новому творі про це обов’язково зазначається (п. 7.9, 6.2)

Указати на попереднє використання; перевірити, чи дозволено умовами завдання

 

Авторське право та академічна доброчесність: де вони перетинаються

Ситуація

Авторське право

Академічна доброчесність

Дослівна цитата в межах потрібного обсягу, з лапками й посиланням

Правомірне цитування

Дотримано

Переказ чужої ідеї власними словами без посилання

Ідеї не охороняються — порушення може не бути

Порушення (присвоєння чужого внеску)

Текст твору з суспільного надбання без посилання

Майнових прав уже немає

Порушення: чужий твір видано за власний

Викладення на сайті цілого скану підручника

Порушення виключного права

Залежить від контексту, але додає ризиків

Цитата з посиланням, але на кілька сторінок поспіль

Може вийти за межі виправданого обсягу

Ризик несамостійного виконання

 

4. Відкриті ліцензії: Creative Commons

Відкрита ліцензія — публічно викладена пропозиція правовласника, яка заздалегідь дозволяє будь-кому використовувати твір на визначених умовах, без окремого звернення за дозволом. Найпоширеніший набір — ліцензії Creative Commons (CC). Автор залишається автором і зберігає особисті права; він лише надає дозвіл на використання. Ліцензія складається з «модулів»:

Позначка

Умова

Що це означає на практиці

BY

Attribution — зазначення авторства

Обов’язково вказати автора, назву, джерело, ліцензію; присутня в усіх ліцензіях CC, окрім CC0

SA

ShareAlike — поширення на тих самих умовах

Похідний матеріал (зміну, адаптацію) можна поширювати лише під такою самою ліцензією

NC

NonCommercial — некомерційне використання

Не можна використовувати з комерційною метою; межі «комерційності» оцінюйте обережно (реклама, платні курси, продаж)

ND

NoDerivatives — без похідних творів

Використовувати можна лише в незміненому вигляді (без перекладу, монтажу, обрізання, якщо це змінює твір)

 

Комбінації утворюють шість основних ліцензій: CC BY, CC BY-SA, CC BY-NC, CC BY-ND, CC BY-NC-SA, CC BY-NC-ND. Найвільніша — CC BY, найсуворіша — CC BY-NC-ND. Окремо існують CC0 (автор відмовляється від максимуму своїх прав, зазначення авторства не обов’язкове, хоча бажане) та позначка суспільного надбання (Public Domain Mark).

 

Як правильно використати матеріал під CC: правило TASL

Біля матеріалу зазначте: Title (назва), Author (автор), Source (посилання на джерело), License (ліцензія з посиланням). Приклад підпису: «Назва фото» — Ім’я Автора, джерело: [посилання], ліцензія: CC BY 4.0.

 

Важливі застереження

•  Перевіряйте ліцензію на першоджерелі, а не на сайті-перепублікаторі: трапляються зображення, помилково або недобросовісно позначені як «вільні».

•  Порушення умов ліцензії позбавляє вас права на використання (за версією 4.0 права можуть відновлюватися за умови швидкого усунення порушення).

•  Умови NC, ND та SA треба враховувати саме у вашому випадку: однією річчю є показ у межах семінару, іншою — публікація на сайті з рекламою чи в платному курсі.

•  CC — не єдині відкриті ліцензії. Для програмного коду існують MIT, Apache 2.0, GPL тощо; для баз даних — ODbL та Open Data Commons; багато наборів відкритих даних державних органів публікується під CC BY (перевіряйте паспорт набору).

•  Матеріали, які вільно доступні в інтернеті, не обов’язково вільні для використання: доступність і дозвіл — різні речі.

Де шукати: Wikimedia Commons, Openverse (пошук за ліцензіями), Flickr з фільтром CC, репозитарії відкритих даних. Платформи на кшталт Unsplash, Pexels, Pixabay мають власні ліцензії, не тотожні CC, — прочитайте їхні умови.

 

5. Відкритий доступ

Відкритий доступ (Open Access, OA) — безоплатний онлайн-доступ до результатів досліджень (статей, монографій, даних) та право їх читати, завантажувати, поширювати й використовувати на визначених умовах (зазвичай у вигляді відкритої ліцензії). Ідеї руху сформульовані в Будапештській ініціативі відкритого доступу (2002).

Основні шляхи:

Шлях

Суть

Золотий (Gold)

Стаття одразу публікується у відкритому журналі; плата за публікацію (APC) іноді покладається на автора чи установу

Зелений (Green)

Автор депонує версію статті в інституційному чи тематичному репозитарії (самоархівування) за правилами видавця

Діамантовий (Diamond)

Журнал відкритий, а плату не стягують ні з читача, ні з автора

Гібридний

У платному журналі окремі статті відкривають за додаткову плату

 

•        Відкритий доступ ≠ суспільне надбання. Стаття у відкритому доступі може бути опублікована під CC BY, а може — під CC BY-NC-ND або навіть лише «для читання»: умови читайте в самій статті.

•        Для здобувача OA — головне джерело якісних матеріалів: інституційний репозитарій Університету, DOAJ (довідник відкритих журналів), Unpaywall, CORE. Бібліотека Університету забезпечує інформаційну підтримку та розміщення академічних творів у репозитарії (п. 5.14 Положення).

•        Обирайте журнали для публікації уважно: ознаки «хижацьких» видань — гарантований швидкий випуск без рецензування, нечіткі умови оплати, нав’язлива розсилка запрошень.

Остання зміна: неділя 11 жовтня 2026 14:45 PM