2. Прозорість досліджень, достовірність і зберігання первинних даних

1. Що таке прозорість за Законом

Стаття 6 Закону та п. 7.6 Положення визначають, що суб’єкти наукової діяльності мають забезпечувати прозорість дослідження (з урахуванням обмежень, визначених законодавством). Це означає, що ви:

1.                   надаєте достовірну інформацію про первинні дані, використані методи, методики, матеріали, обладнання;

2.                   описуєте порядок проведення і результати власних досліджень, а також джерела використаної інформації;

3.                   аналізуєте надійність і достовірність вихідної інформації та раніше отриманих результатів, на які спираєтеся;

4.                   формулюєте висновки і рекомендації на основі належних доказів і фактів;

5.                   чітко відокремлюєте власні результати від результатів інших осіб;

6.                   несете відповідальність за достовірність результатів та їхній вплив на суспільство, коли їх оприлюднюєте.

Для навчальної роботи це перекладається так: розділ «Методика» — не формальність. З нього інший фахівець має зрозуміти, що саме ви робили і чи може повторити це.

2. Достовірність: як ставитися до власних тверджень

•  Розрізняйте факт і припущення. Якщо ви наводите припущення чи недоведене твердження, про це має бути зазначено у творі (ст. 8 Закону).

•  Не «дотискайте» висновки. Вони мають випливати з даних, а не з бажаного результату (ст. 6 Закону; п. 2.2–2.3 Кодексу).

•  Позначайте використане чуже. Посилання має дозволяти виокремити ваш внесок серед результатів інших осіб (ст. 8 Закону; п. 7.8 Положення). Запозичені фотографії, рисунки, таблиці чи схеми можуть потребувати дозволу правовласника (п. 3.2 Кодексу; п. 7.13 Положення).

•  Раніше опубліковане своє — теж позначайте. Використання власних раніше опублікованих результатів у новому творі потребує обов’язкового зазначення (ст. 8 Закону; п. 7.9 Положення); для здобувачів освіти повторне використання власного твору дозволено лише якщо це передбачено умовами завдання (ст. 7 Закону).

3. Що таке первинні дані й чому вони такі важливі

Первинні дані — це «сирий» матеріал вашого дослідження в тому вигляді, в якому його було отримано, до обробки й інтерпретації. Саме вони дають змогу довести, що результат справжній, і перевірити його. Приклади залежно від галузі:

•  природничі й технічні науки: записи в лабораторному журналі, файли з приладів, фотографії зразків, лог-файли, скрипти обробки;

•  соціальні й гуманітарні науки: заповнені анкети або вигрузка з форми опитування, аудіо/відео чи розшифровки інтерв’ю (з урахуванням згоди респондентів), польові нотатки;

•  інформатика й аналітика: вихідні набори даних, версії коду, параметри моделей, конфігурації експериментів;

•  мистецькі й творчі проєкти: ескізи, чернетки, проміжні версії, що документують процес створення.

Як вести первинні дані: базові правила

1.                   Фіксуйте одразу. Запис робиться під час роботи, а не «по пам’яті» напередодні здачі. Вказуйте дату, хто виконував, умови, використане обладнання чи інструмент.

2.                   Нічого не стирайте. У паперових записах помилку закреслюють так, щоб старий запис лишався читабельним, поруч пишуть виправлення і дату. У цифрових даних зберігайте оригінальний файл без змін, а обробку проводьте на копії.

3.                   Документуйте обробку. Збережіть послідовність кроків: які дані вилучили і за яким критерієм, які перерахунки зробили, які програми та версії використали.

4.                   Робіть резервні копії у кількох місцях (наприклад, на пристрої та у захищеному хмарному сховищі чи університетському ресурсі), щоб втрата ноутбука чи флешки не знищила всі докази.

5.                   Називайте файли та версії зрозуміло (дата, короткий опис, версія), щоб будь-хто — ви чи керівник — міг відновити хід роботи.

6.                   Захищайте персональні й конфіденційні дані. Отримуйте інформовану згоду респондентів, збирайте лише потрібне, за можливості знеособлюйте, не вносьте персональні дані та службову інформацію у зовнішні системи ШІ без належної правової підстави (п. 6.2, 10.6, розділ 13 Положення; Закон України «Про захист персональних даних»).

Положення прямо зазначає, що первинні дані зберігаються у порядку та строки, визначені законодавством і локальними актами Університету (п. 7.6). Конкретні строки для вашої освітньої програми варто уточнити в керівника, на кафедрі чи в гаранта програми. Додатково можна ознайомитися з методичними рекомендаціями МОН з управління науковими даними (2024) та з Європейським кодексом дослідницької доброчесності (ALLEA, редакція 2023) — див. перелік джерел.

Практичний тест. Якщо через рік вас (або керівника, або експертну комісію) попросять показати, звідки взялася цифра в таблиці 3.2, ви повинні за хвилини знайти відповідь: який файл, який запис, яка обробка. Якщо не можете — первинні дані ведуться недостатньо.

Про «відсотки збігів». Звіт програми перевірки текстових збігів не є доказом плагіату чи іншого порушення, потребує експертного оцінювання, а універсальний мінімальний відсоток оригінальності в Університеті не встановлюється (п. 7.15 Положення). Так само й звіт засобу виявлення ШІ — лише допоміжний матеріал (п. 10.8). Але ці інструменти нічого не кажуть про достовірність ваших даних: про неї можуть засвідчити лише ваші первинні записи.