Стаття 18 Закону називає тринадцять видів порушень. Положення УНУ відтворює цей перелік у п. 9.2. Для зручності запам’ятовування їх можна згрупувати за тим, що саме порушується (це дидактичне групування, у тексті Закону його немає).

•  Авторство і джерела: відчуження авторства, академічний плагіат, приписування авторства, самоплагіат.

•  Достовірність даних і результатів: фабрикація, фальсифікація, недоброчесне використання результатів, згенерованих ШІ.

•  Виконання завдань та оцінювання: несамостійне виконання завдання, недозволена допомога, недоброчесне оцінювання.

•  Взаємодія та система: академічний саботаж, схиляння до порушення, інституційні порушення.

 

1. Огляд: визначення та приклади

№

Вид порушення (стаття Закону)

Суть за Законом

Ілюстративний приклад

1

Відчуження авторства (ст. 23)

Передача автором створеного академічного твору (його частини) іншій особі — на замовлення чи без, платно чи безоплатно — та оприлюднення цього твору під іменем особи, яка не є автором.

Курсова чи кваліфікаційна робота, написана «під ключ» іншою особою та подана під іменем замовника.

2

Академічний плагіат (ст. 24)

Видавання чужого результату за власний; відтворення чужого твору чи навчальної роботи (повністю або частково) без посилання на джерело й автора; переклад іншомовного твору без зазначення автора.

Абзаци зі статті вставлено в реферат без посилання; переклад англомовної статті подано як власний текст.

3

Приписування авторства (ст. 25)

Оприлюднення твору, серед авторів якого зазначено особу, що не брала участі в його створенні.

У співавтори тез додано особу, яка нічого для них не зробила.

4

Самоплагіат (ст. 26)

Оприлюднення (частково чи повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів без зазначення джерела попереднього оприлюднення.

Та сама стаття, перероблена під іншу назву, подається як нова для «галочки» у звіті.

5

Фабрикація (ст. 27)

Вигадування даних чи фактів про результати власної академічної діяльності.

Результати анкетування в курсовій, якого насправді не проводили.

6

Фальсифікація (ст. 28)

Свідома зміна чи модифікація наявних даних, що призводить до створення завідомо неправдивої інформації про результати діяльності.

Вимірювання «підправлено», щоб вони збігалися з гіпотезою.

7

Недоброчесне використання результатів, згенерованих ШІ (ст. 29)

Оприлюднення текстів, зображень, моделей, даних чи інших результатів, згенерованих ШІ, як результатів власної діяльності, якщо цей факт не зазначено в творі чи супровідних матеріалах.

Есе, згенероване чат-ботом, подано як власне, хоча умови завдання вимагали декларації.

8

Недоброчесне оцінювання (ст. 30)

Свідоме порушення вимог до оцінювання, що призвело до завищення або заниження оцінки.

Журі конкурсу свідомо занижує оцінку учаснику або завищує «своєму».

9

Несамостійне виконання завдання (ст. 31)

Виконання навчального чи конкурсного завдання із залученням недозволених джерел, технічних засобів та/або недозволеної допомоги іншої особи; форми — списування, виконання завдання іншою особою тощо.

Користування шпаргалкою чи смартфоном на заліку; тест за вас складає інша особа.

10

Недозволена допомога (ст. 32)

Надання допомоги, не передбаченої умовами завдання, яка призвела або могла призвести до викривлення оцінки.

Підказування відповідей під час контрольної; пересилання готового розв’язання.

11

Академічний саботаж (ст. 33)

Дія чи бездіяльність, що перешкоджає реалізації прав, свобод і законних інтересів іншої особи в її академічній діяльності.

Навмисне приховування чи псування чужих матеріалів; зрив спільного проєкту чи чужого виступу.

12

Схиляння до порушення (ст. 34)

Прохання, вмовляння, доручення, погроза, примушування, тиск чи будь-яка інша форма спонукання до порушення.

Прохання «напиши за мене реферат»; тиск на студента з вимогою додати когось до авторів.

13

Інституційні порушення (ст. 36)

Порушення з боку закладів освіти, наукових установ, видавництв: недостовірна інформація про свою діяльність, бездіяльність у розбудові системи доброчесності, безпідставне залишення повідомлення без розгляду, невжиття заходів виявлення порушень чи реагування на них.

Заклад «замовчує» підтверджену скаргу про плагіат.

 

2. Найважливіше про окремі види

Академічний плагіат. Закон описує три форми: (а) видавання чужого результату за власний; (б) відтворення чужого твору чи навчальної роботи без посилання на джерело й автора; (в) подання перекладу іншомовного твору без зазначення його автора. Правило посилання діє не лише для дослівних запозичень: статті 7 і 8 Закону вимагають посилатися на джерело в разі використання будь-яких результатів чужої інтелектуальної діяльності — текстів, зображень, ідей, розробок, тверджень, відомостей, думок. Отже, переказ чужої думки своїми словами без посилання не робить її вашою. Посилання має дозволяти відокремити ваш внесок від внеску інших.

Самоплагіат. За визначенням Закону (ст. 26) йдеться про власні раніше опубліковані наукові результати. Водночас стаття 7 окремо встановлює правило для навчальної діяльності: ваш новий академічний твір може включати раніше створений вами твір (повністю чи частково) лише тоді, коли це дозволено умовами завдання. Тому повторне подання тієї самої курсової, реферату чи їхніх частин в іншій дисципліні без дозволу викладача — ризикована дія; питання кваліфікації вирішується з урахуванням умов завдання й внутрішніх актів. Якщо раніше написане використовується, про це потрібно зазначати (ст. 8, ч. 6).

Фабрикація і фальсифікація. Різниця в «матеріалі»: фабрикація — вигадування даних, яких не існувало; фальсифікація — спотворення даних, які були. Обидва види стосуються достовірності: згідно зі ст. 8, ч. 2 академічний твір повинен містити достовірну інформацію. Для кваліфікаційних робіт це найсуворіша група: встановлення плагіату, фабрикації чи фальсифікації в кваліфікаційній роботі, на підставі якої присуджено ступінь вищої освіти, веде до позбавлення ступеня (ст. 22, ч. 5; ст. 40). Тобто наслідки можуть настати й через роки після випуску.

Недоброчесне використання результатів ШІ. Закон не забороняє ШІ як такий. Порушенням є подання згенерованого результату як власного без зазначення цього факту. Якщо ШІ використано в академічному творі, автор повинен повідомити про це із зазначенням методики генерування та/або посилання на відповідну програму чи її опис (ст. 8, ч. 4). Положення УНУ додає: використання ШІ не звільняє від відповідальності за результат — особа зобов’язана перевіряти факти, джерела, обчислення й бібліографічні посилання (п. 10.2); викладач визначає режим використання ШІ для кожного завдання (п. 10.5).

Приписування авторства та схиляння. Якщо вас схиляють включити до авторів особу, яка не брала участі в роботі, ви зобов’язані повідомити про це уповноважену особу (ст. 25, ч. 2). Загальне правило для всіх видів схиляння суворіше: особа, яку схиляють до порушення, повинна відмовитися і невідкладно, не пізніше наступного робочого дня, повідомити Комісію (ст. 34, ч. 2; Положення, п. 9.5). Водночас особа, яку включили до авторів без її відома, порушення не вчиняє (ст. 25, ч. 5).

Академічний саботаж і недоброчесне оцінювання. Ці види показують, що доброчесність — не лише про «чесність студента». Саботаж може вчинити будь-який суб’єкт академічної діяльності, зокрема й здобувач освіти. Недоброчесне оцінювання — це порушення з боку того, хто оцінює (викладача, члена журі, експерта); якщо ви вважаєте, що вашу роботу оцінили недоброчесно, ви маєте право оскаржити оцінку (ст. 30, ч. 2).

 

3. Хто і за що відповідає: загальні гарантії

•  Відповідальність настає лише за встановленої вини та за діяння, які на момент вчинення вже були порушенням; захід реагування має бути співмірним порушенню (ст. 20).

•  До академічної відповідальності може бути притягнуто особу, яка на момент порушення досягла 14 років (ст. 21, ч. 3).

•  Академічна відповідальність не виключає інших видів відповідальності (наприклад, цивільно-правової чи дисциплінарної); відсутність рішення суду не заважає розгляду справи в університеті (ст. 20, ч. 2).

•  Обов’язок довести порушення не покладається на особу, стосовно якої розглядається повідомлення (Положення, п. 11.7).

 

4. Які наслідки передбачені для здобувачів освіти

Стаття 22 розрізняє виховні заходи та заходи академічної відповідальності. Виховні заходи — відвідування занять з академічної доброчесності чи академічного письма, усне або письмове попередження, повторне виконання завдання; за Положенням УНУ вони не є санкціями (п. 2.1.10). До заходів академічної відповідальності належать, зокрема, повторне проходження освітнього компонента чи оцінювання, позбавлення права брати участь у конкурсах на стипендії, гранти й програми мобільності (на строк від одного до трьох років), позбавлення пільг, позбавлення академічної стипендії, відрахування з числа осіб, що навчаються за державним замовленням, та відрахування із закладу.

Загальне правило: конкретний перелік санкцій за конкретні порушення встановлюється внутрішніми актами університету (ст. 22, ч. 8), а санкції не можуть залежати від громадянства чи джерела фінансування навчання. Проте за деякі порушення Закон сам визначає обов’язкові наслідки:

•  відчуження авторства кваліфікаційної роботи — відрахування (ст. 23, ч. 3); так само для здобувача наукового ступеня;

•  академічний плагіат внаслідок відчуження авторства на кваліфікаційну роботу — відрахування (ст. 24, ч. 5);

•  плагіат, фабрикація чи фальсифікація в кваліфікаційній роботі, на підставі якої присуджено ступінь, — позбавлення ступеня (ст. 22, ч. 5);

•  схиляння до порушення — для здобувача освіти письмове попередження (та можливі інші санкції) (ст. 34, ч. 4);

•  несамостійно виконане завдання вважається невиконаним і не оцінюється (ст. 31, ч. 2).

 

Last modified: Monday, 12 October 2026, 9:17 PM