4. Самоперевірка перед поданням роботи: безкоштовні онлайн-сервіси

1. Що таке самоперевірка і яка її роль

Попередня самоперевірка — це перевірка, яку автор (або керівник) проводить до офіційного подання; вона має навчальну й формувальну мету та не замінює офіційної перевірки (п. 2.1.11). Її результати можна використати для виправлення помилок цитування до подання, але вони не звільняють автора від відповідальності за зміст роботи (п. 13.2). Університет має за можливості забезпечувати доступ до засобів самоперевірки (п. 13.1).

Чому це потрібно вам? Тому що в офіційній перевірці вже не буде «другої спроби» без наслідків: після формування звіту будь-яка зміна змісту роботи потребує повторної перевірки (п. 7.9), а строки подання обмежені (див. розділ 5).

2. Алгоритм самоперевірки

1.    Підготуйте повну текстову версію у DOCX або PDF із текстовим шаром. Файл не повинен складатися переважно із зображень тексту (п. 7.6).

2.    Перевірте роботу цілком (або розділ за розділом, якщо сервіс має ліміт обсягу).

3.    Прочитайте звіт, а не лише відсоток. Для кожного суцільного збігу запитайте: це цитата? Вона в лапках і з посиланням? Це термін, назва чи текст закону? Це мій власний раніше опублікований текст? Чи моє формулювання насправді чуже?

4.    Виправте причини, а не цифру: додайте лапки й посилання; перепишіть своїми словами (зберігши посилання — парафраз від посилання не звільняє, п. 6.2); вкажіть переклад і автора оригіналу (п. 6.3); зазначте власні попередні публікації (п. 6.4).

5.    Повторіть перевірку виправленої версії.

6.    Зафіксуйте остаточну версію й подавайте саме її. Не вносьте змін після офіційної перевірки без повторної перевірки (п. 5.1, п. 10.8).

Чого робити не варто

-      Не «боротися за відсоток» заміною слів синонімами або вставленням прихованих символів: це або не виправляє проблему, або прямо заборонено (п. 6.2, п. 6.8).

-      Не вважати «чистий» звіт самоперевірки гарантією: інша система має інші бази й налаштування (п. 8.5).

-      Не залишати переклад чужого тексту без посилання на автора оригіналу.

3. Безкоштовні онлайн-сервіси: види, можливості, обмеження

Нижче наведено типи безкоштовних засобів і приклади, які згадуються в оглядах для україномовних текстів. Умови безкоштовного доступу змінюються, а якість перевірки залежить від мови й бази сервісу, тому перед використанням перевіряйте актуальність на сайті сервісу.

4. Застереження: конфіденційність і правила Університету

Безкоштовний сервіс — це не завжди безкоштовно: ціною може стати ваш текст. Положення про плагіат містить кілька норм, які варто знати до того, як завантажувати роботу куди завгодно:

•  неопубліковані роботи та звіти подібності не передаються стороннім особам і не оприлюднюються, крім випадків, передбачених законом (п. 14.3);

•  завантаження роботи до відкритих сторонніх сервісів без дозволу Університету не допускається (п. 14.4). Тому для повного тексту кваліфікаційної роботи спершу з’ясуйте на кафедрі або у відділі моніторингу якості освіти, чи дозволено використовувати сторонній сервіс і який саме;

•  матеріали з обмеженим доступом (державна, службова, комерційна таємниця, персональні дані) перед завантаженням до зовнішньої системи знеособлюють, вилучають захищені фрагменти або перевіряють іншим способом (пп. 4.4, 14.5).

Практичні поради:

•  перед завантаженням перегляньте умови сервісу: чи зберігає він ваш текст у власній базі? Деякі системи додають перевірені роботи до бази порівняння, і пізніше це може впливати на результати перевірок;

•  якщо дозволу на повну перевірку немає — перевіряйте окремі нечутливі фрагменти або користуйтеся ручним пошуком;

•  ніколи не завантажуйте роботу, що містить персональні дані чи інформацію з обмеженим доступом, без належної підготовки;

•  пам’ятайте: результат самоперевірки — для вас, а не «довідка» для подання.