4. Процедура розгляду повідомлення: крок за кроком

1. Хто і як може повідомити

Повідомлення може подати будь-яка фізична чи юридична особа, яка має докази або фактичні дані про ознаки можливого порушення (п. 5.1). Форма — письмова, паперова або електронна: особисто через канцелярію чи секретарю Комісії, поштою, на офіційну електронну адресу, через захищену електронну форму (п. 5.2). Заявник не зобов’язаний кваліфікувати порушення чи посилатися на статтю закону — досить викласти факти, які можна перевірити (п. 5.5).

Анонімне звернення не надає невідомій особі статусу заявника, але конкретні, перевірювані відомості з нього можуть стати підставою для самостійної перевірки Університетом; голослівне анонімне звинувачення підставою для початку процедури не є (розд. 6 Порядку). Добросовісний заявник захищений від негативних наслідків, а переслідування добросовісного заявника є обтяжуючою обставиною (п. 4.3, п. 17.6). Невстановлення порушення саме по собі не доводить, що заявник був недобросовісним (п. 4.4).

Чого ця процедура не стосується

Порядок не застосовується до незгоди з оцінкою, якщо у повідомленні немає фактичних даних про недоброчесне оцінювання чи інше порушення, а також до трудових, міжособистісних і організаційних конфліктів без ознак порушення доброчесності (п. 2.3). Оскарження оцінки — окрема процедура

2. Етапи та строки

Нижче — послідовність, яку слід знати напам’ять.

Увага: «день» у Порядку означає календарний день, а «робочий день» — той, що є робочим для Університету; якщо останній день строку припадає на неробочий, він переноситься на наступний робочий (п. 1.10).

Загальний строк — не більше 6 місяців

Розгляд справи не повинен тривати довше шести місяців; відкладення засідання чи перерва не можуть призводити до порушення цього строку (п. 14.9). Така сама межа діє й для спеціальної процедури щодо ступенів і звань (п. 25.3.3).

3. Що вирішує Комісія: чотири види остаточних рішень (п. 16.2)

1.                   про відсутність порушення;

2.                   про встановлення порушення та застосування заходу реагування в межах компетенції Комісії;

3.                   про встановлення порушення та внесення подання органу чи посадовій особі, уповноваженим реалізувати захід;

4.                   про закриття справи у зв’язку з відсутністю предмета розгляду.

Рішення про встановлення порушення вважається прийнятим, лише якщо за нього проголосувала необхідна більшість; при рівному розподілі голосів порушення вважається невстановленим (п. 16.3). Рішення має бути мотивованим і містити: склад Комісії й відводи, пояснення сторін, установлені обставини, перелік і оцінку доказів, висновок про вину, нормативне обґрунтування, захід реагування, обставини співмірності, виконавця, строк виконання та порядок оскарження (п. 16.5).

4. Як проходить засідання

Засідання складається з відкритої для учасників та закритої частин. Відкрита частина не є публічною для необмеженого кола осіб (п. 14.2). Розгляд по суті включає: доповідь члена Комісії; пояснення заявника; пояснення особи, щодо якої подано повідомлення; дослідження документів і електронних доказів; оголошення експертних висновків; заслуховування свідків і експертів; вирішення клопотань; заключні пояснення (п. 14.4). Запитання ставляться через головуючого. Після дослідження доказів учасники залишають засідання, а в закритій частині обговорюють і голосують лише члени Комісії з правом голосу; секретар лише веде протокол (п. 14.6).

Розгляд може бути очним, дистанційним або змішаним, за умови надійної ідентифікації та доступу до матеріалів (п. 14.1, п. 14.10). Якщо належно повідомлений учасник не з’явився, розгляд може відбутися за його відсутності, проте у разі першої неявки з поважних причин розгляд відкладається (п. 9.7–9.8).

5. Спрощений шлях: визнання порушення

Особа може добровільно визнати факт конкретного порушення письмово чи усно на засіданні (п. 15.1). Але Комісія спершу роз’яснює суть кваліфікації, можливі заходи реагування, право не визнавати порушення й право на повну процедуру; визнання має бути добровільним, однозначним, усвідомленим (п. 15.2–15.3). Якщо здобувач визнає порушення, санкцію визначає Комісія без повної процедури ст. 37 Закону; якщо він не визнає порушення або не погоджується із санкцією — застосовується повна процедура (п. 15.7). Відкликання визнання до остаточного рішення також повертає справу до повної процедури (п. 15.8).